Жінок не можна залишати без нагляду. 
Усе це було у нас з молоду.
Не лізьте, забудьте про мене,
Це все щось таке незбагненне.
Не варто до мене ласкою –
Це стало вашою маскою.
Навчіть вірити вашій ж брехні
Вона залишиться у мене в глибині.
Зробіть мене просто аркушем
І залиште непрочитаним віршем.
І просто спаліть на вогні..
І залиште десь в стороні.
Не варто, мене не лікуйте
А просто мене ви зруйнуйте.
Не лізьте до мене вже, годі!
Буду я рада негоді.
Краще просто наплюйте –
І підіть десь погуляйте.
У Вас це завжди виходить.
І це мене зрозуму зводить.

Хочу, чтобы после смерти, в другом мире, мне выдали фильм-нарезку из самых красивых и счастливых моментов моей жизни, склеенных под любимую музыку.

Верните в моду доброту
И звук речей без мата.
Верните душам чистоту
Без пьяного умата.

Верните в моду детский смех
Вдоль улиц и площадок,
Без телефонных всех помех
И интернетных вкладок.

Верните в моду простоту
Без всех шаблонных мыслей.
Верните то, что я люблю -
Чтоб хамы мозг не грызли.

Верните вежливость в народ
И почитанье старших.
Верните то, что я люблю -
Улыбки самым младшим.

Верните в моду скромным быть.
И чтоб запреты наглости.
Верните то, что я люблю.
И в праздник больше сладостей.

-Так кто же ты?
-Не половинка и не целое. Так… фрагмент…
-А это самое лучшее. Возбуждает фантазию. Таких женщин любят вечно. Законченные женщины быстро надоедают. Совершенные тоже, а “фрагменты” - никогда. 

Э.М.Ремарк “Три товарища”

Дивно і страшно коли закохуєся без взаємності. 
Ти розумієш що нічого у вас не вийде і намагаєся забути його 
Та коли ти привикаєш не згадувати про нього і думаєш що розлюбила. 
Хоча добре знаєш що через пару вуличок його хатина з дивним садком 
Знаєш де він ,в якому місці. 
Та ти відставляєш все це на задній план. 
І забуваєш його. 
Та одного дня він насниця тобі і ти знову думатимеш про нього. 
І вириватимеш душу та серце для нього

Навушники, величезна кількість улюбленої музики, вічна батарейка і квиток на автобус, в невідомому напрямку. Щось схоже на мрію